Комплексність у кримінології: від доктрини до практики запобігання злочинності

Анотація

У статті на підставі результатів емпіричного і теоретичного дослідження зроблено спробу пізнати природу, розкрити сутність та уточнити науковий зміст комплексності в галузі кримінології. Наведено оцінку експертів щодо ступеня розробленості й актуальності цієї проблематики, акцентовано увагу на особливостях методології її дослідження. Виокремлено три наукові площини, у межах яких відбувається основний науковий дискурс навколо проблеми комплексності. Перелічено українських та зарубіжних учених, науковий доробок яких сприяє поглибленню знань про комплексність у науці загалом і у кримінології зокрема. Уточнено загальнонаукову методологію пізнання комплексності у кримінологічній науці. Обґрунтовано тісний зв’язок комплексності та системності, а також комплексного й системного підходів, зокрема у сфері запобігання кримінальним правопорушенням. Запропоновано авторське визначення поняття «комплексність» і виокремлено її істотні ознаки. Наведено відповідні аргументи на користь ідеї про те, що пізнання комплексності необхідно здійснювати на прикладі та з урахуванням спеціального системного об’єкта – кримінологічної системи України. Виокремлено низку комплексів (рівнів) такої системи. Констатовано, що ядро кримінологічної системи утворюють комплекси кримінологічної теорії, законодавства та діяльності. Сформульовано висновок, що комплексність не слід обмежувати її класично-архаїчною інтерпретацією, яка зводиться до міждисциплінарного (міжгалузевого) прояву комплексності у зв’язку кримінологічної теорії та практики з іншими галузями знань, дотичними до проблеми запобігання злочинності. Сучасний підхід передбачає також внутрішньосистемне розуміння комплексності в межах кримінологічної системи України. Наголошено на необхідності подвійної (класичної та модерної) інтерпретації цього явища. Надано характеристику його зовнішніх та внутрішніх проявів на прикладі кримінологічної теорії, законодавства і практики.