МОВА ПРОФЕСІЙНИХ УБИВЦЬ

M. M. Sappa

M. M. Sappa Харківський національний університет внутрішніх справ http://orcid.org/0000-0002-2242-1004

Ключові слова: професійні вбивці, мова вбивць, мовна особистість, евфемізми, психологічні установки, когнітивний дисонанс, мовна агресія

Анотація

Розглянуто мову професійних убивць як професійну мову. Наведено низку характерних прикладів такої мови. Показано, що специфічною особливістю мови убивць є її евфемізація, яка спрямовується ними на певне пом’якшення оцінок порушень злочинцями соціальних установлень, а іноді й на виправдання цих порушень. Крім того, характерною ознакою мови вбивць є пряма (щодо своїх жертв) або прихована вербальна агресія, що має на меті вербальний вплив на адресата з метою зміни його ціннісних установок щодо дій злочинців.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Саппа М. М. Проблематика юридичної психології в структурі юрислінгвістики. Право і Безпека. 2016. № 4 (63). С. 153–156.

Красных В. В. «Свой» среди «чужих»: миф или реальность? М.: Гнозис, 2003. 375 с.

Кыштымова Т. В. Понятие языковая личность в современной лингвистике. Вестник Челябинского государственного педагогического университета. 2014. № 6. С. 237–244.

Алюнина О. Г. Понятие речевого портрета в современных лингвистических исследованиях // Лингвистика и лингводидактика на рубеже веков: теоретические и прикладные аспекты: материалы регион. науч.-метод. интернет-конф., 15.11.2009–25.02.2010/Ставропол. гос. ун-т, фак. романо-герман. яз. URL: http://conf.stavsu.ru/conf.asp?ReportId=1034 (дата звернення: 31.01.2017).

Достоевский Ф. М. Записки из мертвого дома // Ф. М. Достоевский: собр. соч. в 15 т. Л.: Наука, 1988. Т. 3. С. 205–481.

Мазурин О. Знаменитые киллеры, знаменитые жертвы. М.: Самиздат, 2009. 260 с.

Токарев М. Тайные общества смерти: очерки истории террористических организаций. М: Олма-Пресс, 2005. 381 с.

Богданов К. А. Каннибализм. История одного табу. Пограничное сознание. Канун: альманах. 1999. Вып. 5. С. 198–233.

Грачев М., Гуров А., Рябинин В. Словарь уголовного жаргона. СПб.: Норинт, 1991. 324 с.

Волошин М. Стихи о терроре. Берлин: Книгоиздательство писателей, 1923. 70 с.

Мельгунов С. П. Красный террор в России. М.: TUICOTRS, 1990. 210 с.

Хёне Х. Черный орден СС. История охранных отрядов. М.: Олма-Пресс, 2003. 542 с.

Гурьянов А., Кокурин А. Эвакуация тюрем. Карта: независимый исторический журнал. 1994. № 6. С. 16–27.

Поляновский Э. Пескарев: он восстал против сталинского террора на пленуме ЦК. Известия. 2001. 8 фев. С. 9.

Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М. Словарь-справочник по психодиагностике. СПб.: Питер Ком, 1999. 528 с.

Майерс Д. Социальная психология. СПб.: Питер, 1998. 684 с.

Саппа М. М. Історичні фраземи як елементи структури ментальності. Мова і культура. Вип. 13, т. ІХ (145)/Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка; Вид. дім Дмитра Бураго. Київ: Вид. дім Дмитра Бураго, 2010. С. 35–40.

Саппа Н. Н. Вербальная агрессия как объект психолого-правового анализа // Вестник по педагогике и психологии Южной Сибири. 2016. № 4. URL: http://bulletinpp.esrae.ru/217-1101 (дата звернення: 01.02.2017).

Саппа М. М. Мова і злочин: евфемізми у соціально-психологічному виправданні порушень соціальних установлень. Вісник Національного університету оборони України. 2013. № 6 (37). С. 295–298.