Кримінально-правові санкції за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем

Анотація

Проаналізовано поняття кримінально-правових санкцій, досліджено класифікацію кримінально-правових санкцій за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, розкрито особливості побудови кримінально-правових санкцій за злочини, передбачені ст. 191 КК України. Зроблено висновок, що санкція – це обов’язкова складова статті (або частини статті) Особливої частини КК України, яка містить у собі модель виду й обсягу покарання, адекватного суспільній небезпечності злочинного діяння. Санкція розкриває правовий аспект кримінального покарання, вказуючи на його вид та обсяг, виконуючи при цьому роль моделі кримінального покарання, передбаченого за вчинений злочин.

Однією з найбільш важливих і необхідних передумов визначення судом законних, а отже, доцільних мір покарання є суворе дотримання вимог ст. 65 КК України про призначення покарання в межах, встановлених у санкції статті Особливої частини, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин. Врахування цієї вимоги припускає, що в кожному конкретному випадку суд повинен орієнтуватися на ті види та розміри покарання, які передбачені відповідною санкцією кримінального закону, а також враховуючи положення Загальної частини. Тобто санкція повинна бути загальнообов’язковою.

Звичайно, закон повинен надавати суддям можливість вибору для того, щоб обвинувальний вирок міг відповідати ступеню тяжкості злочину та особі винного. Однак подібне не повинно виходити за межі соціальної обґрунтованості і підривати загальнозапобіжну функцію кримінально-правових санкцій. Отже, суддя повинен чітко знати правила, за допомогою яких він міг би правильно оцінювати значення тієї чи іншої обставини справи для визначення обсягу покарання. Саме такий підхід використовується у проєкті КК України.