Злочини проти людяності в контексті збройного конфлікту в Україні: визначення, проблеми розмежування із суміжними складами злочинів

Анотація

Статтю присвячено характеристиці злочинів проти людяності як категорії міжнародного кримінального права та в контексті збройного конфлікту в Україні. Метою статті є формулювання пропозицій щодо критеріїв розмежування злочинів проти людяності та воєнних злочинів у міжнародно-правовому форматі та здійснення теоретико-модельної проєкції на правову систему України в контексті збройного конфлікту.

Здійснено аналіз положень статутів Нюрнберзького військового трибуналу для суду та покарання головних воєнних злочинців європейських країн осі, Міжнародного військового трибуналу для Далекого Сходу, Міжнародного кримінального трибуналу по колишній Югославії, Міжнародного кримінального трибуналі по Руанді, Конвенції про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства, Європейської конвенції про незастосування строків давності до злочинів проти людяності та воєнних злочинів, а також Римського статуту Міжнародного кримінального суду, проєкту Конвенції ООН про запобігання та покарання злочинів проти людяності, якими визначаються ознаки та перелік злочинів проти людяності.

Сформовано інтегративне бачення їх змісту та ключових ознак. Доведено, що міжнародні кримінально-правові норми «злочини проти людяності» та «геноцид» конкурують як загальні та спеціальні

Констатовано, що склади злочинів проти людяності виявляють чимало ознак, які мають спільний зміст з ознаками складів воєнних злочинів, що створює труднощі у правозастосуванні. Розроблено таблицю релевантності норм і їх проєктів про злочини проти людяності та воєнні злочини за Римським статутом МКС та проєктом Конвенції ООН про запобігання злочинам проти людяності та покарання за їх вчинення. Запропоновано критерії для розмежування вказаних складів злочинів на основі відмінностей у їх суб’єктному складі та контекстуальних елементах. Встановлено, що КК України не містить спеціальних складів злочинів проти людяності, чим виявляє абсолютну дезадаптивність щодо запитів синхронізації національної та міжнародної кримінальної юстиції у справі протидії злочинам, пов’язаним з агресією рф проти України. Визначено концептуальний напрям удосконалення вітчизняного кримінального законодавства.