Збалансування процесу глобалізації через Порядок денний розвитку: стала глобальна справедливість
Анотація
Вважалося, що феномен глобалізації надасть рівні переваги для всіх народів. Проте стало очевидно, що перевагами глобалізаційних норм користуються переважно заможні країни. Хоча концепція глобалізації спочатку мала на меті посилити спроможність країн, що розвиваються, натомість вона призвела до послаблення їхньої автономії у визначенні власного курсу дій. Втрата країнами, що розвиваються, права приймати рішення внаслідок глобалізації вплинула на демократичний процес. Правила, що регулюють глобалізацію, були несправедливо сформульовані таким чином, щоб надати преференції розвиненим країнам. Усупереч поширеній думці, вплив глобалізації як на країни, що розвиваються, так і на заможні країни виявився нерівномірним. Наслідком самого явища глобалізації стало піддавання сумніву норм, що регулюють глобалізаційні процеси. Цей процес ще більше поглибив існуючий поділ між глобальною Північчю та глобальним Півднем, що призвело до зростання рівня відокремленості між цими двома регіонами. Міжнародні фінансові установи, розташовані у Вашингтоні, проігнорували заперечення країн, що розвиваються, і сформулювали стратегію, спрямовану на пом’якшення нерівності в багатстві. Ідеологію приватизації та вільного ринку зазвичай називають Вашингтонським консенсусом. Концепція державного невтручання виявилася неспроможною, оскільки вона слугувала насамперед інтересам міжнародних організацій, що брали в ній участь, і таким чином не приносила користі іншим зацікавленим сторонам. Отже, необхідно сформулювати стратегію розвитку, яка б охоплювала принципи рівності, справедливості та довгострокової сталості. Існуюче розуміння сталого розвитку та підхід до досягнення справедливості через сталий розвиток потребують переоцінки для досягнення подібних цілей. У статті зроблена спроба з’ясувати, наскільки сучасний порядок денний розвитку є достатньо всеохоплюючим, щоб усунути недоліки минулих спроб поєднати глобалізацію з розвитком. Метою дослідження є вивчення реакції світової спільноти на феномен глобалізації через реалізацію Порядку денного розвитку. Досліджено вплив глобалізації на процеси формування політики країн, що розвиваються. Крім того, проаналізовано концепції справедливості, зростання та сталого розвитку.
Завантаження
Посилання
Bednar, J. (2023). Governance for Human Social Flourishing. Daedalus, 152(1), 31-45. https://doi.org/10.1162/daed_a_01958.
Bell, S., & Morse, S. (2011). Sustainable Development Indicators: The Tyranny of Methodology Revisited. Consilience, 6, 222-239.
Cook, S., Silici, L., & Adolph, B. (2015). Sustainable intensification revisited. International Institute for Environment and Development.
Denoon, D. (1998). Cycles in Indian Economic Liberalization, 1966-1996. Comparative Politics, 31(1), 43-60. https://doi.org/10.2307/422105.
Dobson, A. (1998). Justice and the Environment. Conceptions of Environmental Sustainability and Theories of Distributive Justice. Oxford University Press.
Durch, W. J., Andrews, K. N., England, M. L., & Weed, M. C. (2009). Proposals to Increase UN Mission Criminal Accountability while Building Local Justice Capacity. In Improving Criminal Accountability in United Nations Peace Operations (pp. 39-65).
Franco, I. G. (2018). Sustainable Intergenerational Justice and its Ends. In C. Roldan, D. Brauer & J. Rohbeck (Eds.), Philosophy of Globalisation (pp. 167-178). De Gruyter. https://doi.org/10.1515/9783110492415-013.
Kwane, D. K. B. (2011). Ethical Sustainability and Development. In H. S. Schiffman (Ed.), Green Issues and Debates. Sage.
Langhelle, O. (2000). Sustainable Development and Social Justice: Expanding the Rawlsian Framework of Global Justice. White Horse Press, Environmental Values, 9(3), 295-323.
Maxfeild, S. (1998). Understanding the Political Implications of Financial Internationalization in Emerging-market Countries. World Development, 26(7), 1201-1219. https://doi.org/10.1016/S0305-750X(98)00053-9.
Meadows, D. H., Meadows, D. L., Randers, J. et al. (1972). The Limits to Growth. Universe Books.
Mishra, M. (1999). Globalisation and the Welfare State. Edward Elgar.
Nayar, B. R. (2001). Globalisation and Nationalism: The Changing Balance in India’s Economic Policy. Sage Publications.
Pogge, T. (2015). The Sustainable Development Goals (SDGS) as Drafted: Nice Idea, Poor Execution. Washington International Law Journal, 24, 571-587.
Qizilbash, M. (1998). Concepts of Sustainable Development. In Sustainable Development: Concepts, Measures and Conflicts (pp. 2-5). Sustainable Development Policy Institute.
Rawls, J. (1993). The Law of Peoples. In S. Shute & S. Hurley (eds), Human Rights. Basic Books; Harper Collins.
Rudra, N. (2008). Globalisation and the Race to the Bottom in Developing Countries, Who Really Gets Hurt. Cambridge University Press.
Saxena, J. N. (1992). Uprooted People and Development. The Right to Development in International Law, 2, 179-189.
Stiglitz, J. E. (2004). The Post-Washington Consensus Consensus. The Initiative for Policy Dialogue. https://policydialogue.org/files/publications/papers/Ch_4.pdf.
Stiglitz, J. E. (2006). Making Globalisation Work. Penguin Allen Lane Publications.
Thero, D. P. (1995). Rawls and Environmental Ethics: A Critical Examination of the Literature. Environmental Ethics, 3, 93-106.
Villaroman, N. G. (2011). Rescuing a Troubled Concept: An Alternative View of the Right to Development. Philadelphia Law Journal, 85, 140-196.
Ward, H. (2012). Key Concepts: Sustainable Development and Governance. In Iso 26000 And Global Governance for Sustainable Development (pp. 38-51).
Woo, W. T. (2004). Serious Inadequacies of the Washington Consensus: Misunderstanding the Poor by the Brightest in Teunissen and Akkerman, 9-43.
Авторське право (c) 2023 С. М. Аамір Алі, А. Хосе
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
