Генезис обмежень і спеціальних вимог, які встановлюються під час проходження публічної служби

Анотація

Запропоновано виокремлювати чотири періоди розвитку адміністративно-правових засад публічної служби та спеціальних вимог до діяльності публічних службовців.

1. Правове забезпечення публічної служби, коли українські землі входили до складу Литовсько-Польської держави – пов’язаний із виникненням і утвердженням двох основних обмежень, що застосовувалися до публічних службовців, які полягали в майновому та освітньому цензі.
2. Правове забезпечення публічної служби за часів Козаччини – характеризується становленням публічної служби як окремого самостійного інституту, особливо з 1918 р., коли було сформульовано низку вимог і обмежень щодо публічних службовців, а саме: вікові, осілості, громадянства, компетентності, кваліфікації.
3. Правове забезпечення публічної служби радянської моделі – передбачало застосування шаблонних вимог до публічних службовців (вік, вища освіта за фахом, досвід роботи, ділові та моральні якості), а також обмежень щодо сумісництва, які застосовувалися до окремих публічних службовців (наприклад прокурорів і суддів).
4. Правове забезпечення публічної служби незалежної України:

1) 1991–1992 рр. – перехідний етап до ухвалення Закону України «Про державну службу», під час якого продовжували діяти радянські правові акти та паралельно ухвалювалися закони України, які регламентували діяльність окремих категорій публічних службовців;

2) 1993–1995 рр. – етап становлення інституту публічної служби Української держави та оформлення окремих загальних антикорупційних обмежень щодо публічних службовців без їх чіткої систематизації;

3) 1995–2011 рр. – етап стагнації, який розпочинається епізодичним розширення та конкретизацією обмежень під час проходження публічної служби внаслідок ухвалення Закону України «Про боротьбу з корупцією»;

4) 2011–2014 рр. – етап розвитку, зумовлений курсом на євроінтеграцію та запитом громадськості на боротьбу з корупцією як основним детермінантом руйнування інституту публічної служби;

5) 2015 р. і дотепер – новітній етап, який розпочався з трансформації державних і громадських інституцій, а також ухвалення низки євроінтеграційних нормативно-правових актів.