Механізми та процеси перехідного правосуддя: міжнародний досвід для відновлення суверенітету і національної безпеки України

Анотація

Проаналізовано застосовані у країнах постконфліктного періоду механізми та процеси, які сприяли відновленню і забезпеченню в них сталого миру після завершення збройного конфлікту або активних бойових дій. Серед елементів перехідного правосуддя виокремлено ті, реалізація яких доцільна і можлива до завершення активної фази конфлікту в Україні: притягнення до індивідуальної відповідальності, фіксація, документування та збір доказів щодо ймовірно вчинених на території України злочинів (враховуючи воєнні злочини, злочини проти людяності, геноцид і злочин агресії), взаємодія з Міжнародним кримінальних судом щодо міжнародних злочинів, визначення порядку притягнення вищого військово-політичного керівництва російської федерації до відповідальності (трибунал); встановлення обставин конфлікту та їх фіксація, що особливо актуально в умовах інформаційно-психологічних операцій та інших методів гібридної війни, що застосовує російська федерація. Щодо репарацій і гарантій неповторення конфлікту, то вже зараз обидва питання доцільно обговорювати, напрацьовувати стратегії відшкодування збитків Україні та діяти під час і після деокупації територій.

При цьому окремо зауважено, що питання звільнення від відповідальності та покарання можуть бути порушені вже під час переговорів щодо умов завершення конфлікту, як і питання пом’якшення покарання в разі усвідомлення злочинцями своєї вини та співпраці в питаннях встановлення істини. У цьому аспекті проаналізовано досвід Колумбії із застереженням щодо індивідуалізації концепції перехідного правосуддя з урахуванням конкретних обставин. Зокрема, визначено, що для України досвід перехідного правосуддя в Колумбії може бути врахований при вирішенні низки питань амністії, організації роботи комісій зі встановлення істини та інших, з розумінням іншого характеру конфлікту в Колумбії, що має суто внутрішній характер (неміжнародний збройних конфлікт).