Цифрова річ як «новий» об’єкт «нових» цивільних правовідносин

Анотація

Статтю присвячено теоретичному осмисленню та встановленню поняття цифрових речей як «нових» об’єктів «нових» цивільних правовідносин, яке пропонують увести до цивільного законодавства України. Очевидно, що в разі появи будь-яких нових об’єктів цивільних прав, які стали передумовою виникнення раніше невідомих відносин, існує потреба встановлення для таких благ відповідного правового режиму. В іншому разі цілий вид цивільних відносин залишиться не врегульованим, що негативно не лише позначиться на цивільному обороті, а й створить умови зростання кількості порушень суб’єктивних прав. Тому проаналізовано ті правовідносини, які виникають у «цифровому середовищі», а в юридичній літературі пропонують розглядати як нові, та досліджено об’єкти цивільних прав у таких правовідносинах. У результаті дослідження було зроблено висновок, що ті правовідносини, які виникають «у цифровому середовищі», повністю охоплюються вже відомими видами цивільних правовідносин та не є новими, якщо порівняти з тими, що вже існують, а цифрова річ не є новим об’єктом цивільних прав. Вона є лише новою та додатковою назвою вже давно відомих та навіть традиційних об’єктів цивільних прав, зокрема послуг, майнових прав, інформації, результатів інтелектуальної, творчої діяльності, оборотоздатних об’єктів особистих немайнових правовідносин тощо. Єдина особливість віртуальних об’єктів полягає в тому, що вони створюються та надаються за допомогою цифрових технологій, інтернет-ресурсу. Встановлено, що онлайновий обліковий запис взагалі не є об’єктом цивільних прав. Це лише результат фіксування даних у вигляді цифрового коду, які дозволяють комп’ютерному обладнанню ідентифікувати, розпізнавати певного користувача та межі його доступу до тих чи інших інтернет-ресурсів. Не є самостійним об’єктом цивільних прав і стійкий комп’ютерний (цифровий, електронний, програмний) код, який записаний у базі даних та розташований (зберігається) на сервері, – це лише запис.