Діяльність міністра внутрішніх справ Української РСР Павла Яковича Мешика (1953)
Анотація
Вивчено недостатньо досліджене в історико-правовій науці питання про діяльність такої суперечливої політичної фігури перших постсталінських місяців 1953 р., як Павло Якович Мешик. Наголошено, що він, маючи вищу освіту (що в ті роки для кадрів НКВС було рідкістю) та значні організаційні здібності, зробив наприкінці 1930-х рр. успішну кар’єру в центральному апараті цього наркомату. Цьому сприяла також протекція П. Мешику з боку Л. Берії. П. Мешик брав безпосередню участь у сталінських репресіях. Уже у 1941 р., у віці 30 років, він вперше стає наркомом державної безпеки УРСР. У 1943 р. йому було присвоєно звання генерал-лейтенанта. З 1945 р. і до березня 1953 р. працював над здійсненням радянського атомного проєкту. За активну участь у реалізації атомної програми був нагороджений орденом Леніна (1949), а згодом навіть отримав Сталінську премію в галузі науки і техніки (1951). У березні 1953 р. його було призначено на посаду міністра внутрішніх справ республіки, на якій він провадить курс на певне зміцнення законності в діяльності органів держбезпеки, очищення їх від найбільш одіозних та некомпетентних співробітників. Одночасно з цим втілювалася політика позбавлення залежності органів держбезпеки від впливу компартійних органів. При цьому П. Мешик вступив у конфлікт з деякими партноменклатурними працівниками, враховуючи тодішнього керівника республіки, першого секретаря ЦК КП(б)У Л. Мельникова. У результаті Л. Мельников був відправлений у відставку. П. Мешик також ужив деяких заходів щодо «коренізації» керівних кадрів Міністерства внутрішніх справ, переведення діловодства в міністерстві на українську мову, при ньому відбулося деяке пом’якшення репресивної політики радянської влади щодо українського національно-визвольного руху, фактично була відновлена нормальна діяльність Львівського державного університету, покращено контакти із західноукраїнською інтелігенцією. Це були позитивні аспекти діяльності міністра, які можна оцінити як спроби реформаторства. Але на посаді міністра внутрішніх справ П. Мешик пробув лише три місяці. У червні 1953 р. він був заарештований, згодом засуджений за обвинуваченнями в державній зраді, змові з метою захоплення влади і в грудні того ж року П. Мешик був розстріляний. Його частково було реабілітовано у 2000 р.
Завантаження
Посилання
Bandurka, O. M. (2022). From general secretaries to Ministers of Internal Affairs. Maidan.
Chysnikov, V. (2000). Heads of state security agencies of Soviet Ukraine (1918–1953). From the archives of the VUCHK–HPU–NKVD–KGB, 2/4, 362–373.
Chysnikov, V. M. (2001). Pavlo Yakovych Meshyk. In Yu. S. Shemshuchenko et al. (Eds.), Law encyclopedia (Vol. 3). Ukrainian Encyclopedia.
Grechenko, V. A. (2018). 1941 (pre-war half-year period): changes in the NKVD structure of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. Bulletin of Kharkiv National University of Internal Affairs, 3(82), 9–19. https://doi.org/10.32631/v.2018.3.01.
Grechenko, V. A. (2021). 1953 in the history of the militia of the Ukrainian SSR. Clio World, 2(1), 36–47.
Herus, M. M. (2021). Criminal justice in the Ukrainian SSR in the post-war period (1945–1958): historical and legal research [Doctoral dissertation, Kharkiv National University of Internal Affairs].
Okipniuk, V. T. (2019). Soviet state security agencies in Ukraine during the period of totalitarian regime (1929–1953). OLDI-PLUS.
Popyk, V. А. (2000). Under the soffits of special services. European University of Finance, Information Systems, Management and Business Publishing House.
Prystaiko, O. V. (2021). NKVD-MIA of the UkrSSR (1934–1954): structural construction and functions (historical and legal research) [Doctoral dissertation, Kyiv National Academy of Internal Affairs].
Sabluk, S. A. (2017). Criminal and legal control of crime in Ukraine in 1922–1960 [Doctoral dissertation, National Academy of Internal Affairs].
Verbenskyi, M. H., Yarmysh, O. N., Kryvolapchuk, V. O et al. (2016). Ministry of Internal Affairs of Ukraine: events, managers, documents and materials (1917–2017) (A. B. Avakov, Ed.) (Vol. 6). Machulin.
Viedienieiev, D., & Shapoval, Yu. (2001, July 7). Was Lavrentiy Beria a Ukrainian nationalist? ZN.UA. https://zn.ua/ukr/SOCIUM/chi_buv_lavrentiy_beriya_ukrayinskim_natsionalistom.html.
Vorozhko, V. P. (2015). Formation and development of the system of protection of state secrets in Soviet Ukraine (1919–1954) [Candidate dissertation, Pereiaslav-Khmelnytskyi Hryhorii Skovoroda State Pedagogical University].
Vronska, T. V. (2009). Meshyk Pavlo Yakovych. In V. A. Smolii et al. (Eds.), Encyclopedia of the history of Ukraine (Vol. 6). Scientific thought.
Yarmysh, O. N., & Grechenko, V. A. (2022). The use of agencies by the Ministry of Internal Affairs of the Ukrainian SSR to control academic historical science in Soviet Ukraine (1953). Bulletin of Kharkiv National University of Internal Affairs, 2(97), 15–24. https://doi.org/10.32631/v.2022.2.01.
Авторське право (c) 2024 В. А. Греченко
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
