Особливості кваліфікації воєнних злочинів, що посягають на власність і мають ознаки викрадення
Анотація
Статтю присвячено розробленню теоретичних підстав і практичних рекомендацій щодо правильної кваліфікації воєнних злочинів, спрямованих проти власності та пов’язаних з ознаками викрадення. Наведено додаткові аргументи на користь тлумачення викрадення як протиправного вилучення майна з володіння власника поза його волею, а також обернення такого майна на користь інших осіб. Визначено підходи до кваліфікації воєнних злочинів, що посягають на власність, за умови її визнання додатковим факультативним об’єктом посягання, який виявляє залежність як від суб’єкта злочину, так і від характеристик предмета, потерпілого, способу й контексту вчинення суспільно небезпечного діяння. Встановлено й охарактеризовано три типові ситуації кримінально-правової кваліфікації, виокремлено низку юридичних варіантів, у межах яких визначено підстави для кваліфікації або як воєнного злочину, передбаченого ст. 438 Кримінального кодексу України, або як військового з ознаками воєнного, включаючи мародерство (статті 432, 433 Кримінального кодексу України), або як ординарного кримінального правопорушення. Надано характеристику особливостям міжнародно-правової бланкетності диспозиції ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України в частині заподіяння шкоди власності в умовах збройного конфлікту внаслідок учинення діянь з ознаками викрадення.
Доведено, що діяння з ознаками крадіжки, розбою, вимагання, привласнення майна цивільних осіб, а також незаконного заволодіння транспортними засобами, вчинені комбатантом на боці російської федерації, слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України як інші порушення законів і звичаїв війни, передбачені міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України. Така кваліфікація ґрунтується на порушенні заборони заволодіння відповідним майном, установленої ч. 1 ст. 53 Гаазької конвенції 1907 р., ст. 147 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 р. та нормою 51 Звичаєвого міжнародного гуманітарного права. Наголошено, що зазначене правило кримінально-правової кваліфікації є застосовним і до відповідної групи діянь, учинених цивільними особами – суб’єктами забезпечення окупації. До таких осіб можуть належати як громадяни держави-агресора, так і громадяни України, які внаслідок предикатної колабораційної діяльності (частини 5–7 ст. 111-1 Кримінального кодексу України) набули статусу суб’єкта забезпечення окупації.
Завантаження
Посилання
Antoniuk, N. (2023). Contextual element of war crimes: content and necessity of ascertainment. Law of Ukraine, 5, 30–38. https://doi.org/10.33498/louu-2023-05-030.
Baumeister, A. (2024). Pilgrimage to the birthplaces of thought: Le Bec, Baghdad, Toledo, Paris and Todtnauberg. Historical and philosophical studies and reflections. Koleso Zhyttia.
Buleiko, O. (2022, June 28). Not all property crimes committed during martial law are looting. Judicial Power of Ukraine. https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1289628/.
Cassese, A. (2006). The Multifaceted Criminal Notion of Terrorism in International Law. Journal of International Criminal Justice, 4(5), 933–958. https://doi.org/10.1093/jicj/mql074.
Greenawalt, A. (2021). What is an International Crime? In K. J. Heller, D. Robinson, F. Megret et al. (Eds.), The Oxford Handbook of International Criminal Law. Oxford University Press. https://ssrn.com/abstract=3773734.
Kundeus, V. H. (2004). Criminal law characteristics of kidnapping [Abstract of candidate dissertation, National University of Internal Affairs].
Lyzohub, Ya. H. (2022a). Looting: issue of qualification and differentiation in the context of some criminal offenses against property. Bulletin of Kharkiv National University of Internal Affairs, 3(98), 160–169. https://doi.org/10.32631/v.2022.3.15.
Lyzohub, Ya. H. (2022b). Violence against the population in the area of hostilities: controversial issues of the content of the crime. Bulletin of the Penitentiary Association of Ukraine, 2(19), 31–37. https://doi.org/10.34015/2523-4552.2022.2.04.
Maksymovych, R. L. (2015). Larceny as a through criminal-legal notion. Scientific Bulletin of Lviv State University of Internal Affairs. Juridical Series, 2, 247–255.
Navrotskyi, V. O. (2011, October 13–14). Cross-cutting criminal law concepts [Conference presentation abstract]. International scientific and practical conference “10 years of the Criminal Code of Ukraine: problems of application, improvement and further harmonization with the legislation of European countries”, Kharkiv, Ukraine.
Nurullaiev, I. S. (2018). International custom as a source of the international criminal law and international cooperation in crime preventing. Juridical Scientific and Electronic Journal, 4, 192–194. http://lsej.org.ua/4_2018/52.pdf.
Russu, A. (2013). Specification of the prefixes vid- and roz- in verbal terms with the meaning of “reverse action”. Volyn philological: text and context, 15, 293–301.
Sokurenko, V., Hanenko, I., Orlov, Yu., Korotiuk, M., & Kritsak, I. (2024). War as A Socio-Cultural Phenomenon: A Criminological Perspective and Conceptualization with Empirical Study in Ukraine. Syariah: Jurnal Hukum dan Pemikiran, 24(1), 18–34. https://doi.org/10.18592/sjhp.v24i1.12547.
Suslin, S. V., & Stolbovyi, V. M. (2024). The role of international humanitarian law in the protection of property during hostilities. Scientific Notes of Lviv University of Business and Law, 41, 118–125. https://doi.org/10.5281/zenodo.12804926.
Tatarkevych, Ya. O. (2022). Kidnapping in the criminal law of Ukraine: concepts and forms [Doctor of philosophy dissertation, National University “Odesa Law Academy”].
Авторське право (c) 2025 Ю. В. Орлов
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
