ОСОБЛИВОСТІ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ТА ЦІЛЬОВОГО ПРОГРАМУВАННЯ В ОБОРОННІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ

V. V. Sokurenko

V. V. Sokurenko Харківський національний університет внутрішніх справ http://orcid.org/0000-0001-8923-5639

Ключові слова: стратегічне планування, цільове програмування, публічна адміністрація, державна політика, оборона, законодавство, гармонізація, органи військового управління

Анотація

Розкрито зміст стратегічного планування у сфері оборони України та сформульовано перелік його основних завдань і принципів. Окреслено перелік елементів системи стратегічного планування та розкрито їх зміст. Охарактеризовано суб’єктів стратегічного планування у сфері оборони держави. З’ясовано зміст цільового програмування у цій сфері та визначено його мету. Запропоновано внести доповнення до національного адміністративного законодавства, що визначає особливості процесів стратегічного планування та цільового програмування, а також регулює діяльність органів публічної адміністрації у цій сфері.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Концепція Державної цільової оборонної програми утилізації озброєння, військової техніки та іншого військового майна (крім звичайних видів боєприпасів та компонентів рідкого ракетного палива) на період до 2017 року: затв. розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.12.2012 № 996-р // База даних (БД) «Законодавство України» / Верховна Рада (ВР) України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-2012-р (дата звернення: 22.05.2017).

Про організацію оборонного планування: закон України від 18.11.2004 № 2198-IV // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2198-15 (дата звернення: 18.05.2017).

Про місцеве самоврядування в Україні: закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР. Відомості Верхов¬ної Ради України. 1997. № 24. Ст. 170.

Кодекс адміністративного судочинства України: закон України від 06.07.2005 № 2747-IV // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 (дата звернення: 30.05.2017).

Гнидюк Н. Публічна адміністрація як об’єкт структурних змін. Збірник наукових праць УАДУ. 2001. Вип. 1. С. 202–212.

Рудой К. М. Адаптація адміністративного законодавства України у сфері охорони особистих прав громадян до норм Європейського Союзу: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Харків, 2004. 21 с.

Білозерська Т. О. Реформування публічної адміністрації в Україні як крок до європейської інтеграції. Форум права. 2007. № 2. С. 11–19. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.htm_2007_2_4 (дата звернення: 10.05.2017).

Пухтецька А. А. «Європейський адміністративний простір» як новела української адміністративно-правової науки: понятійно-термінологічна характеристика. Юридична Україна. 2006. № 8. С. 41–45.

Беньо М. В. Вплив теорії публічної адміністрації на розвиток адміністративного права (приклад Польщі). Законодавство України. Науково-практичні коментарі. 2006. № 7. С. 8–12.

Райт Г. А. Державне управління. Київ: Основи, 1994. 191 с.

Малиновський В. Я. Державне управління: навч. посіб. 2-ге вид., допов. та перероб. Київ: Атіка, 2003. 576 с.

Панейко Ю. Теоретичні основи самоврядування. Львів: Літопис, 2002. 196 с.

Авер’янов В. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретич¬ної дискусії. Право України. 2003. № 5. С. 117–122.

Малиновський В. Я. Словник термінів і понять з державного управління. Київ: Центр сприяння інститут. розвитку держ. служби, 2005. 254 с.

Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: указ Президента України від 09.12.2010 № 1085 // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: (дата звернення: 02.06.2017).

Колпаков В. Про публічні адміністрації. Право України. 2003. № 5. С. 28–31.

Про затвердження переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, на здійснення закупівель товарів, робіт і послуг якими не поширюється дія Закону України «Про здійснення державних закупівель», та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України: розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.02.2014 № 70-р // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/70-2014-р (дата звернення: 12.05.2017).

Біла книга – 2013. Збройні Сили України / М-во оборони України; робоча група: С. Вдовенко, М. Куцин, О. Ліщинський та ін. Київ, 2013. 76 с.

Аскаров В. Х., Масловський С. С. Нові підходи до організації системи оборонного планування в Збройних Силах України. Оборонний вісник. 2010. № 1. С. 6–12.

Кучкаров З. А. БОР – Бюджетирование, ориентированное на результат. Обзор систем организационного управления – предшественников. Системное управление. Проблемы и решения. 14.02.2016. Спецвып. 3. URL: http://www.supir.ru/index.php?m=articles&article_id=17 (дата звернення: 18.05.2017).

Московский А. М. Военно-техническая политика государства: современный этап и тенденции развития. М.: Воен. парад, 2006. 304 с.

Алфимов С. М. Буренок В. М., Ивлев А. А. Методика определения потребных объемов ассигнований на программу развития базовых военных технологий. Военная мысль. 2006. № 10. С. 17–29.

Клиланд Д., Кинг В. Системный анализ и целевое управление. М.: Сов. радио, 1974. 280 с.

Радвик Б. С. Военное планирование и анализ систем. М.: Воениздат МО СССР, 1972. 200 с.

Буренок В. М., Ляпунов В. М., Мудров В. И. Теория вооружения / под ред. A. А. Рахманова. М.: 46 ЦНИИ МО РФ, 2002. 234 с.

Золотов И. Ю. О методологических подходах к созданию системы сравнительного анализа уровня развития отечественных и зарубежных исследований и технологий // Научные проблемы национальной безопасности Российской Федерации. М.: МАИК «Наука / Интерпериодика», 2002. Вып. 3. С. 205–209.

Викулов С. Ф. Вопросы эволюции методологии программно-целевого планирования развития слож¬ных систем. Вестник Военного финансово-экономического университета. 2006. № 1 (5). С. 31–34.

Райзберг Б. А., Лобко А. Г. Программно-целевое планирование и управление: учебник. М.: Инфра-М, 2002. 428 с.