Хуліганство як проблема охорони громадського порядку в УРСР на початку 1950-х рр.
Анотація
Досліджено актуальне та недостатньо вивчене в історико-правовій науці питання про фактори, які спричинили хуліганські прояви на початку 1950-х рр., рівень цього виду злочинності в основних регіонах тогочасної України та деякі кроки Міністерства внутрішніх справ УРСР щодо зменшення хуліганства. Хуліганство посідало одне з чільних місць у списку правопорушень, які вчинялися молоддю. Фактори хуліганства мали своє коріння ще в роки війни та повоєнної розрухи, на які припало дитинство та підлітковий вік більшості тих, хто скоював злочини за статтею «Хуліганство» Кримінального кодексу УРСР.
Складні події того часу, безумовно, вплинули на психіку та психологію вказаних людей: вони бачили насильство у всіх його проявах, часто виховувалися за відсутності батька, який був на фронті. Голод 1946–1947 рр., недоїдання в період війни, відсутність належних умов життя, а часто й житла теж вплинули на їхню психіку. Недостатніми були їхній освітній і культурний рівні. Вік осіб, які вчиняли хуліганські дії (18–25 років), теж впливав на їхню поведінку та вчинки. Не до кінця сформований характер та властива молоді маргінальність взагалі відігравали негативну роль у їхньому становленні як позитивних особистостей. Свою згубну роль в ескалації хуліганства 1950-х рр. відіграли безпритульність і бездоглядність дітей та підлітків. Війна й післявоєнна розруха деформували нормальний процес початкової соціалізації дітей і підлітків, що не могло не позначитися найзгубнішим чином на комплексі засвоєних ними соціальних ролей та культурних норм і стало однією з причин зростання хуліганства в мирний час. Амністія березня 1953 р. не сприяла покращенню політичної ситуації в державі і лише погіршила криміногенну. Хуліганство значно поширилося серед міської робітничої молоді, особливо тієї її соціальної групи, яка проживала в гуртожитках і працювала на будівництвах промислових підприємств, тобто була здебільшого некваліфікованою робочою силою.
Доповідна записка Міністра внутрішніх справ УРСР Т. А. Строкача першому секретареві ЦК КПРС О. І. Кириченку від 30 вересня 1953 р. містить численні факти вчинення хуліганства в Донецьку, Харкові, Кривому Розі, Дніпродзержинську, Cєверодонецьку та інших містах республіки. Ці факти показують, що хуліганство часто мало безглуздий і жорстокий характер, призводило до вчинення більш тяжких злочинів (убивств, зґвалтувань), зазвичай здійснювалося у стані алкогольного сп’яніння. Відповідно до тогочасної кримінально-правової доктрини вважалося, що соціально-економічних причин для вчинення хуліганства немає, його прояви виникають у результаті недопрацювань органів охорони правопорядку та виховної роботи з молоддю. Але це була помилкова точка зору, спроба сховатися від реальних проблем.
Завантаження
Посилання
Bandurka, O. M. (2022). From general secretaries to Ministers of Internal Affairs. Maidan.
Bilas, I. H. (1994). Repressive and punitive system in Ukraine. 1917–1953: Socio-political and historical-legal analysis (Book 2). Lybid; Army of Ukraine.
Grechenko, V. A. (2021). 1953 in the history of the militia of Ukrainian SSR. Clio World, 1(2), 36–47.
Grechenko, V. A. (Ed.). (2021). Leaders of the Kharkiv militia/police (1918–2021): historical and legal research. Maidan.
Grechenko, V. A., & Yarmysh, O. N. (2022). Legal opinion of the end of the 19th – early 20th centuries on the factors of criminality. Bulletin of the Penitentiary Association, 1(18), 5–13. https://doi.org/10.34015/2523-4552.2022.1.01.
Herus, M. M. (2021). Criminal justice in the Ukrainian SSR in the post-war period (1945–1958): historical and legal research [Doctoral dissertation, Kharkiv National University of Internal Affairs].
Kaliuk, O. M. (2006). PCIA troops (MIA) in Ukraine (1939–1953): historical and legal aspect [Candidate dissertation, Kyiv National University of Internal Affairs].
La Pierre, B. (2012). Hooligans in Khushchev’s Russia: Defining, Policing, and Producing Deviance during the Thaw. University of Wisconsin Press.
Lahosha, M. M. (2000). Militia of Ukraine in 1945–1953 [Candidate thesis, Donetsk State University].
Okipniuk, V. T. (2019). Soviet state security agencies in Ukraine during theeign of the totalitarian regime (1929–1953). OLDI-PLUS.
Prystaiko, O. V. (2021). PCIA-MIA of the Ukrainian SSR (1934–1954): structural construction and functions (historical and legal research) [Doctoral dissertation, National Academy of Internal Affairs].
Sabluk, S. A. (2017). Criminal and legal control of crime in Ukraine in 1922–1960 [Doctoral dissertation, Kyiv National Academy of Internal Affairs].
Shapoval, Yu. I. (1993). Ukraine in the 20s–50s: pages of unwritten history. Scientific thought.
Sirotin, O. (2013, April 5). Secret Victims of the “Thaw”. Radio Svoboda. https://www.svoboda.org/a/24936223.html.
Smyrnov, Yu. O., Mykhailenko, P. P., Sviatotskyi, O. D., & Anufriev, M. I. (2002). Militia of Ukraine: historical sketch, portraits, events: popular scientific edition (Yu. O. Smyrnov, Ed.). In Jure.
Sokurenko, V. V., Bandurka, O. M., & Grechenko, V. A. (2017). Training of law enforcement officers in Kharkiv: 100 years of history (1917–2017): to the 100th anniversary of the events of the Ukrainian Revolution. Golden Mile.
Voitsekhovskyi, M. M. (2001). Legal foundations of the organization and activity of the militia of Ukraine in the post-war period (1946–1953) [Candidate dissertation, Kharkiv National University of Internal Affairs].
Vorozhko, V. P. (2015). Formation and development of the system of protection of state secrets in Soviet Ukraine (1919–1954) [Candidate dissertation, Pereiaslav-Khmelnytskyi Hryhorii Skovoroda State Pedagogical University].
Авторське право (c) 2023 В. А. Греченко
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
